Чому Україні треба поділити свою агропромисловість на кластери

Чому Україні треба поділити свою агропромисловість на кластери

Сучасний світ є глобальним та взаємоінтегрованим. Щоб забезпечити собі конкурентноздатність, підприємства світу в певних регіонах об"єднуються і розвивають спеціалізацію на окремому виді продукції. Вони прагнуть навчитись виробляти його краще за інших. Україна хоче інтегруватись у європейський економічний простір, тому державі потрібно розвиватись у цьому напрямку. Але цього не відбувається.

Що таке кластер

Визначення кластеру вперше дали в 2000 році на Міжнародній конференції з інноваційної політики та технологій. Кластер — це сконцентровані за географічною ознакою групи взаємопов"язаних компаній, спеціалізованих постачальників послуг, фірм у відповідних галузях, а також пов"язаних з їх діяльністю організацій, наприклад, університетів, агентств по стандартизації, торговельних об"єднань.

Кластер має дві основні характеристики: фірми в кластері повинні бути пов'язані вертикально та мати свій ланцюг покупок і продажів, а також горизонтально, тобто виготовляти подібні вибори чи послуги, та використовувати пов'язані технології та інструменти.

Якщо простіше, то кластер є формою взаємодії підприємств в певній локації, які займаються чимось спільним, тому часто комунікують між собою. При налагоджені партнерських відносин вони могли б отримати переваги над конкурентами.  

Кластер може включати стратегічні альянси підприємств та університетів, дослідницьких установ, технологічних брокерів та консультантів. Закордонний досвід формування кластерів показує, що заохочувати формувати кластери повинна держава.

Як до кластерів відносяться в світі

Дані Національного інституту стратегічних досліджень говорять, що саме кластери підвищили конкурентоспроможність економік регіонів і цілих держав у країнах ЄС.

Повністю кластеризованою є економіка Фінляндії, в якій функціонує дев"ять кластерів. Економіка Нідердандів складається з 20 кластерів, на які держава рівняється при впровадженні інноваційної політики.

В Данії 40% підприємств країни входять у 29 кластерів. Вони виробляють 60% експорту.

Існують також і транскордонні кластери. Приклад — Австрія, підприємства якої співпрацюють з Німеччиною, Італією, Швейцарією, Угорщиною.

В ЄС навіть існує Європейський кластерний альянс, який об"єднує близько 60 кластерів різних рівнів: міждержавних, національних, регіональних.

Росія також розвиває кластерні підходи у своїй економіці.  Для цього була розроблена концепція довгострокового соціально-економічного розвитку, яка буде діяти до 2020 р. В ній передбачається розвиток енергетичної і транспортної інфраструктури та створення мережі територіально-виробничих кластерів, щоб призведе до створення нових економічних центрів.  

В Україні створення кластерів підтримується не зверху, а знизу — дрібними товаровиробниками. Такий підхід не є добрим для розвитку повноцінних структур. Ініціатива повинна йти від держави, оскільки так можна виробити програми, які будуть базуватись на використанні бізнесом сприятливих природно-кліматичних та територіально-економічних умов регіону з активною державною підтримкою ініціатив товаровиробників для розвитку сприятливої інфраструктури.

В чому проблеми з кластерами в Україні

Можна окреслити певний перелік причин, чому кластери в Україні не розвиваються:

  • недосконалість законодавчої бази;
  • відсутність підтримки кластерних ініціатив з боку держави;
  • відсутність довіри між органами державної влади і бізнесом;
  • слабкість діючих агарних кластерів через низький рівень конкуренції на внутрішньому ринку;
  • відсутність єдиної систематизованої інформаційної бази про існуючі та потенційні кластери, що не дає  суспільству зрозуміти переваги кластерних об"єднань, а також цілісної картини про функціонування та результати діяльності вже існуючих аграрних кластерів в Україні.

Щоб реформувати земельні відносини в Україні, треба перебудувати всю систему організації аграрного виробництва. Якщо в державі почнуть утворюватись аграрні кластери, це дасть поштовх для розвитку інноваційних підходів і підвищенню кваліфікації робітників сектору.

У 2013 році в рамках стратегії економічно-соціального розвитку області України обрали шлях розробки кластерів по напрямкам діяльності. Але формувати кластери держава спонукає пасивно. В законодавстві України відсутні нормативно-правові акти, які б регулювали діяльність кластерних об"єднань.

Без правового регулювання розвиватись кластерам важно. Тому що не маючи визначення, вони не можуть отримувати державну підтримку і приймати участь в програмах розвитку регіонів чи секторів агропромисловості.

Це можна вважати причиною поганої ситуації в секторі кластерів в Україні, де існують лише поодинокі приклади подібних утворень. Кластери створюють переважно за ініціативою товаровиробників, які переймають приклади практики кластерного розвитку із закордонних країн.  

Приклади аграрних кластерів в Україні

У смт. Гриців Хмельницької області у 2002 році створено кластер сільського зеленого туризму "Оберіг". Він об"єднує 10 агроосель, які  приймають туристів, бажаючих відпочити в селі.   

У 2007 році у Полтавській області працює проект кластеру для виробників екологічної продукції. Він зосереджений на інспекції і контролі виробництва екопродуктів. Тим виробництвам, які пройшли інспекцію, видається спеціальний сертифікат. Він підтверджує якість впроваджених екотехнологій.

Сертифікованим підприємствам допомагають реалізовувати продукцію за цінами вище ринкових. Деякі з підприємств почали процедуру міжнародної сертифікації, що дасть їм змогу продавати продукцію за кордоном.

У 2009 році у Чернівецькій області створено українсько-румунський "Перший аграрний кластер". Він поєднує виробників плодово-ягідної продукції та розвитку садівництва. Завдання кластера — підтримувати підприємців на всіх етапах від вирощування до реалізації: підтримувати взаємодію між виробниками та інспекторами, транспортерами та споживачами. Також робота кластеру поліпшувати інвестиційний клімат, домовлятись з місцевими органами самоврядування, створювати умови для підготовки необхідних спеціалістів.

У 2009 році в Рівному створено регіональний агропромисловий інноваційний кластер "Агроінновації". В його заснуванні приймали участь державні органи, наукові організації та ВУЗи, виробники і сервісні установи регіону. Кластер зосереджується на розробці і впровадженні інновацій у агропромисловості регіону.

Там же працює й інший кластер — "Натуральне молоко". Його заснували сільгосппідприємства Рівнинщини, Тернопільщики і Львівщини, що працюють в галузі молочного тваринництва. Кластер виконує функцію переважно захисника інтересів виробництв та підтримує їх взаємодію.

У 2011 році у Вінницькій області в рамках Проекту ЄС щодо підтримки сталого регіонального розвитку (SSRD), утворено переробно-харчовий кластер. Він сприяє об"єднанню фермерів у кооперативи, налагодження партнерства між виробниками та переробниками сільськогосподарської продукції.  

Що з цього

Головна функція кластерів — надати переваги об"єднавшимся організаціям. Так структурам буде легше взаємодіяти, обмінюватись інформацією, відстоювати свої права, впроваджувати нові технології та підвищувати кваліфікацію працівників. Як наслідок — отримання більш кращої продукції порівняно з конкурентами. Це могло б допомогти Україні зайняти певні ніші на європейському ринку.

В Україні сформовано ряд кластерів, що успішно функціонують. Але країна має ряд перешкод, які взаємоповязно не дають впроваджувати це рішення для взаємодії. Держава має нестабільний фінансовий стан, дефіцит інвестиційних ресурсів та недостатня активність територіальних громад перешкоджають розквіту такого інструмента в агросекторі як кластери.

Якщо виникло питання, в які ще структури можуть поєднуватись агропідприємства, почитайте наш попередній матеріал про агрокооперативи.